Painkiller: redemption

Відео: Painkiller Redemption - Trailer

Оригінальна гра Painkiller, що вийшла в далекому 2004 році і до цього дня має величезну армію відданих фанатів. Розробники з People Can Fly змогли поєднати в одному проекті дух ігор в жанрі шутера від першої особи з дев`яностих разом зі свіжим на той момент підходом. У тій грі були тисячі безмозких ворогів і досить веселий в своєму діапазоні збройовий арсенал, плюс фізика рухів, зроблена в стилі Quake 3 - Arena. У поєднанні з чудовим дизайном рівнів і вражаючими гігантськими босами гра вийшла просто чудовою. Незважаючи на що пішли неодноразові сиквели і всілякі розширення, їм так і не судилося досягти рівня привабливості оригіналу. Всі вони були нескінченно далекі від описаних складових успіху, але розробники не залишали спроб цей успіх повторити. Тому, коли компанія розробник Eggtooth Team зробила багатозначну заяву про те, що Painkiller: Redemption буде поверненням усієї серії до коріння оригіналу, це створило певну інтригу.


Головним питанням, в даному випадку, є наступний: чи змогли вони виконати заявлене?


На жаль, в загальному і цілому, Painkiller: Redemption загальному духу оригіналу не відповідає. Щось недобре ви можете відчути вже в перші секунд тридцять гри. Серія Painkiller завжди славилася якщо і не якимись особливо складними сюжетними ходами, то вже точно заставок добрим чином були пов`язані один з одним, складаючи єдину лінію розвитку. Painkiller: Redemption ж починається з куцих кількох абзаців, які нам показуються в режимі екранної прокрутки - ось і вся сюжетна зав`язка, по суті. Сам художній стиль, яким написано цей вступний текст, просто жахливий.

Порада: Ні в якому разі не грайте в Painkiller на мінімальному рівні складності, інакше її проходження стане настільки ж легким завданням, як і організація розсилки СМС (дізнатися про неї, до речі, Ви зможете на https://esputnik.com.ua/sms- rassylki (https://esputnik.com.ua/sms-rassylki)).





З іншого боку, можна відразу сказати собі, що вступні сюжетні тексти - це, безумовно, не коник такого ігрового проекту, як Painkiller: Redemption. Зрештою, люди грають в ігри подібного роду не заради сюжету, а заради зубодробительного екшна. Коли ж потім завантажуєш перший рівень, стикаєшся з досить похмурим виглядом якоїсь подібності циркулярно вибудуваної оглядової кімнати, зі стелі якої звисають якісь незрозумілі дроти. Сам по собі дизайн першого рівня вже не виглядає так оригінально і цікаво, як аналогічне початок першої частини. Ну, а потім починається щось неймовірне. Вас відразу ж на самому початку гри атакує понад ста ворожих голів. Буде потрібно пара-трійка повторних спроб, щоб з цим якось пообвикнуться. І якщо це здасться вам таким собі перебором, то в наступному приміщенні вас чекає ще більше райдужний сюрприз - там цих супостатів буде, ну, ніяк не менше трьох сотень.





З боку це, можливо, і виглядає цікавим, але, вже точно, не для того, хто сідає грати в гру. Painkiller: Redemption замислювалася як повернення до витоків, але на перевірку виявляється зовсім відмінної від оригіналу грою. Рівні в оригінальній грі містили в собі від ста до трьохсот ворогів кожен, в той час як Painkiller: Redemption на кожному рівні має близько тисячі (!!!) ворогів. В оригіналі ви відчували себе частково пливли за течією, вільно їх досліджуючи і рухаючись в самих різних напрямках, в Painkiller: Redemption ж ви відчуваєте себе замкненим в пастці разом з цілим бестіарієм всіляких монстрів. У якісь моменти вам може здатися, що все, потік монстрів вичерпався і можна перевести подих, але немає - вони продовжують і продовжують наступати! Гра просто і близько не грається так само злагоджено і приємно, як перша частина.


Частково проблема полягає ще й в тому, що ігрові рівні в Painkiller: Redemption нудні і досить непривабливо виглядають. Оригінал, пам`ятається, показував себе досить ексцентричними локаціями на кшталт психіатричної лікарні або військової бази. Ігрові ж карти в Painkiller: Redemption, за великим рахунком, не концентруються на якійсь особливій локації взагалі.

Однією з виграшних сторін в Painkiller: Redemption є можливість грати за обох героїв минулих ігор серії - Деніела і Беліала. На жаль, якісних відмінностей між ними в плані ігрового процесу дуже і дуже небагато. Може бути, розрізняються лише зовнішній вигляд захисної амуніції та звуки кроків кожного героя. Зброя у обох героїв просто ідентичне, що, треба визнати, що не робить його використання менш чадним і захоплюючим.


Не можна сказати, в той же час, що Painkiller: Redemption однозначно погана. Такого немає. У ті кілька годин, що автор цих рядків присвятив грі, цілком можна було отримати певне задоволення від того, у що втягують. У Painkiller: Redemption прісуствующімі досить гострі моменти і деякі родзинки, до цього характерні для оригінальної першої частини. Графічний движок був оптимізований, і фізика гри багато в чому була налагоджена з урахуванням попередніх скарг користувачів. По правді сказати, движок в грі залишився колишнім, це не означає, що графіка погана, просто не варто, напевно, чекати від Painkiller: Redemption в візуальному плані якихось вершин дизайнерського мистецтва в дусі Crysis. Одним неоспормімим перевагою Painkiller: Redemption є стабільна частота кадрів, яка зберігається незмінною практично на будь-якому, скільки-небудь потужному персональному комп`ютері. Звукова доріжка, вирішена в стилістиці важкого металу теж є приємним доповненням, якісно обрамляючи діється на екрані процес безжалісного знищення демонів самого різного штибу. Ну, і кілька дуже своєрідних і цікавих босів теж в комплекті є.


Можна, звичайно, сказати, що не варто так критично ставитися до гри, яка стоїть в роздрібному продажі так дешево. На свої гроші вона відпрацьовує план по задоволенню, яке від неї отримуєш, з лишком. Якби розробники так помпезно її не просувається, заявляючи, що вона з`явиться безсумнівною реінкарнацією першої частини і навіть затьмарить її, то, можливо, і попит б з гри не був би таким суворим. Можна констатувати, що годин п`ять пограти в Painkiller: Redemption реально з певним смаком і задоволенням від процесу. Зійде за легке проведення часу. Якщо ж ви є затятим фанатом оригіналу, то вам, напевно, варто обійти Painkiller: Redemption стороною. Якщо ж ви не так вірні коріння, то кілька годин бездумного рознесення тисяч ворогів на шматки свинцевими залпами вам забезпечені. І не треба хвилюватися про такі речі, як сюжет або глибина характерів персонажів.