Насильство над людиною. Це завжди злочин?

Насильство над людиною. Це завжди злочин?
Продовження. Початок, дивіться: Свобода і насильство. Чи можна людині дати повну свободу? і
Насильство над людиною і над особистістю. Чи є свобода?

Насильство над людиною. Це завжди злочин?

Здавалося б, риторичне питання: будь-яке насильство над людиною, включаючи і насильство над його особистістю, ми сприймаємо як неприпустиме. Якщо не злочин, то дія, не сумісне з моральної цінністю: Кожен людина має право жити, як йому хочеться.

Ну, по-перше, це право природним чином лімітується таким же правом інших. Тобто, тут є суттєва і життєва поправка: Можеш жити, як хочеш, якщо ти не завдаєш цим, м`яко кажучи, незручностей іншим людям. Природно, справедливо?

А по-друге, багатовікової питання людства в особі його філософствують умів: Чи припустимо, чи правильно, відповідати насильством на насильство над людиною? Зокрема: Чи повинна людина відповідати насильством на насильство над собою - захищати себе?
Насильство над людиною. Це завжди злочин?
Чи припустимо насильство над людиною? Це питання, який у повсякденному житті, як правило, не встає: як правило, ми, чисто рефлекторно, якщо і не активно захищаємо себе і свою особистість від насильства над собою, то намагаємося цього насильства, просто, уникнути.

Але, а якщо, все-таки, постає на повний зріст дилема: Мене вдарили по лівій щоці. Відповісти розмаху, або підставити праву?

Адже, як відомо, Зло породжує Зло - якщо вам його зробили, а ви відповіли тим же, то вже пішов процес освіти і примноження Зла. Грубо кажучи: через ляпаси почалася бійка.

Насильство над людиною. Християнська мораль, як відомо, закликає не примножувати зло, а слідом за своїм месією покірно йому підпорядковуватися: «нести свій хрест». «Не опір злу насильством».

Інша справа, а чи дотримуються християни, на чолі зі своїми наставниками, цієї заповіді. Чого тільки одні Хрестові походи стоять? Та й все війни в історії, де йшли вбивати в ім`я бога і з хрестом на шиї.
Насильство над людиною. Це завжди злочин?
Проте, питання є, і однозначну відповідь на нього зробити може тільки кожен, перед ким він встає. А встає він перед нами майже постійно в таких, наприклад, життєвих колізіях:

ЗМІСТ СТАТТІ відповідає на такі питання:

  • Насильство над людиною. воно всюди
  • Насильство над людиною. Що ми маємо?

Насильство над людиною. воно всюди

1. Чи варто відповідати дружині (чоловікові) на його агресивна поведінка?

Адже це м`яке або жорстке, в залежності від ситуації, тиск на нашу особистість - насильство над нашими інтересами, поглядами й так далі. А, іноді, насильство над людиною - над його тілом?

2. Чи варто в стосунках з колегами і начальниками на роботі відповідати на насильство над нашою особистістю: приниження, образа, що не правомірні дії і так далі?




3. Чи варто застосовувати насильство до власній дитині, «якщо він крім ременя нічого вже не розуміє»?
Насильство над людиною і над особистістю. Чи є свобода?
4. Чи варто жінці коритися насильству в ліжку - робити те, що тобі не хочеться, щоб «чоловік не образився» або, щоб «чоловікові було добре»?

5. Чи варто відповідати хамові на вулиці, в інтернеті, який гвалтує ваші почуття і мораль своєю поведінкою, словами?

І так далі і тому подібне: колізій в житті, де застосовується насильство над людиною, дуже багато, і вони неминучі. Бо, Добро, без Зла, як своєї зворотної сторони - протилежності, існувати не може.

Ось з цього посилу: факту, в очевидності якого може переконатися кожен, злегка «пораскинув мізками», і слід, по-моєму, виходити у вирішенні питання і про застосування насильства самому, і про реакцію на нього.

Насильство над людиною. Що ми маємо?

1. Насильство над людиною. Зло неминуче, бо воно протилежність Добра.
Насильство над людиною і над особистістю. Чи є свобода?
2. Добро, як і Зло - відносні - що є Добро для одного, може бути Злом для іншого. Де тут критерій?

Критерій може бути тільки один - це благо. Якщо що-небудь приносить благо людині, то це, безумовно, Добро, якщо шкода, то - Зло.

Але, тоді, що є критерій блага? Повноті голову морочити: благо є все, що покращує нашу фізичну і духовну життя - робить її комфортніше і щасливішим.




Притому не з точки зору благо дає, а з точки зору благо приймаючого.

Ось тут, вже, реальна проблема виникає. Справа в тому, що: А чи завжди людина розуміє своє благо?

Тобто, цілком можливо, що він, що даються собі блага, буде сприймати як шкоду собі. І, відповідно, як насильство над собою - насильство над людиною. А таких колізій виникає у нас дуже багато.
Насильство над людиною. Це завжди злочин?
Наприклад, існує вже кілька століть така теорія: «Вільне виховання». Суть її зводиться до того, що треба давати дитині вільно саморозвиватися - ніякого насильства над людиною, поки він росте, перетворюється на дорослого.

Мовляв, в його свідомості, підсвідомості, в його єстві, спочатку закладено все те, що дозволить йому, вирости гармонійним і ЩАСЛИВИМ людиною.

Тут цікавий випадок, тим, що ця теорія знайшла реальне втілення в життя. У минулому і позаминулому століттях робилися не тільки приватні спроби ростити дітей таким чином, але і відкривалися школи, де дітям, буквально, дозволялося робити ВСЕ, що вони самі хотіли.

Роль дорослих полягала тільки в потуранні цим бажанням. Зокрема, наш класик літератор Л.Толстой створював таку школу для своїх кріпаків дітей.

Більш того, відгомони цієї теорії знаходять і нині своїх прихильників в особі не тільки «просунутих» батьків, а й творців різних шкіл «Вільного розвитку дітей», де насильство над людиною, в будь-якій формі - повне табу.

Не буду описувати забавні і сумні казуси, які траплялися внаслідок проходження цієї теорії. І відверте зло для психіки і здоров`я дітей, які потрапили під таке «виховання».

Ну, судіть самі: дітям не тільки пропонувалася і дозволялася абсолютно вільна статеве життя, а й демонструвалася «вчителями» - вони могли ходити голими перед дітьми, «щоб діти росли сексуально розкутими». Тобто, по-нашому, - розпущеним.

Дітям надавалося самим вирішувати, вчитися чи ні, що вивчати, на основі їх інтересу. Не було ніяких обмежень і в поведінці - повна «анархія - мати порядку».
Насильство над людиною. Це завжди злочин?
Що, незабаром, виходило в результаті такого «виховання і навчання»? Зрозуміло, що виходили зовсім некеровані, напівдикі, що не соціалізовані діти - типу міських мауглі.

3. Насильство над людиною. Процес виховання і навчання - соціалізація людини - прилучення його до культури і знань - створення і формування його особистості, не тільки пов`язані з насильством над людиною, але це насильство НЕОБХІДНО.

І не важливо, в даному ракурсі, в якому вигляді це насильство буде застосовуватися до дитини. У вигляді «ременя» або в вигляді «йди, роби уроки, жодного телевізора».

Або, є підстави вважати, що, навіть, щоденні походи дитини в школу, - це не насильство над людиною? А якщо він не хоче?

Навіть, якщо дитина сама рветься в неї - хоче вчитися. Чи ж ви не «згвалтували» його, привчивши сприймати навчання як благо для нього, замість того «щоб бігати по вулиці»?
Насильство над людиною. Це завжди злочин?
4. Насильство над людиною. Дорослий, соціалізована, як-то вихований і навчений людина, дієздатний - наділений правом відповідати за свої вчинки і дії. А тут як?

Ось, наприклад, п`є людина горілку. Як результат: неадекватні відносини в родині і матеріальну шкоду її добробуту. Чи потрібно застосовувати насильство щодо нього? Притому не тільки заради блага сім`ї, а й заради нього самого?

А як ви вважаєте, пані та панове, чи виправдане насильство над людиною, навіть, якщо воно застосовується заради його блага?

Продовження теми, дивіться: Свобода людини. Чи буває свобода без залежності - не свободи?



ІНШЕ

Мати б`є дитину: що робити? фото

Мати б`є дитину: що робити?

Ви зіткнулися з ситуацією: мати б`є дитину. Бути може це ваша сусідка або колега, а може і родичка. Або ви побачили…

» » Насильство над людиною. Це завжди злочин?