П`ять причин перестати говорити «молодець!»

Коли я тільки почала вивчати психологію і ТА для мене подивом було дізнатися, що «молодець» - це оцінювання ... А людині, його особистості та душі завжди боляче, коли оцінюють ... Людина ж не річ ... Почитайте хорошу статтю про це.

Альфі Кон відомий у всьому світі фахівець із соціальної психології. Він написав ряд книг про помилки, щодо виховання дітей, підкріплюючи їх посиланнями на досліди і наукові дослідження.
Я хотіла знайти книгу «Punished by Rewards» (Покарання нагородою), але її немає російською. Зате я знайшла статтю про це і перевела її для вас.

Альфі Кон
П`ять причин перестати говорити «Молодець!»

Пройдіться вздовж дитячого майданчика, зайдіть в школу або з`явитеся на дні народження дитини, і ви можете бути абсолютно впевнені в тому, що неодноразово почуєте «Молодець!». Навіть зовсім малюків, коли вони плескають в долоні, хвалять

Відео: Разведопрос: Антон Бєліков про виставку в Сахаровському центрі

( «Молодці! Добре ляскаєте»). Багато з нас говорять дітям «Молодець!» Таку кількість разів, що його можна вже вважати словом-паразитом.

Багато книг і статей написано про те, що потрібно бути проти насильства і відмовитися від покарання, від прочуханки, від ізоляції ( «тайм-аут»). Іноді навіть будуть ті, хто попросить нас ще раз подумати, перш ніж використовувати наклейки і смачну їжу в якості підкупу. І ви також побачите, як важко знайти тих, хто зможе сказати хоч слово проти того, що для пристойності зветься позитивним підкріпленням.

Відео: Як підвищити самооцінку і знайти щастя в особистому житті

Щоб не було непорозумінь, давайте відразу вирішимо, що в статті ні в якому разі не ставиться під сумнів важливість підтримки та схвалення дітей, необхідність їх любити, обіймати їх і допомагати їм знайти хорошу самооцінку. Похвала, однак, це зовсім інша історія. Ось чому.

1. Маніпуляція дітьми.
Припустимо, ви хвалите дволітка за те, що він не проливає суп, або п`ятирічку за те, що він прибирає свої витівки. Хто виграє від цього? Можливо, слово «Молодець!» Більше направлено на наше зручність, чим пов`язане з емоційними потребами дітей?

Рита Ді`Райс (Rheta DeVries), професор педагогіки в університеті Північної Айови, називає це «підсолодженим контролем». Дуже схоже. Помітні нагороди, як і, втім, покарання, є способом зробити так, щоб дітивідповідали нашим очікуванням. Ця тактика може бути ефективно для отримання конкретного результату (по крайней мере, на час), але вона вона сильно відрізняється від роботи з дітьми, (Наприклад, залучаючи їх до розмови про те, що полегшує обов`язки в класі (або в сім`ї), або про те, як інші люди страждають від того, що ми зробили, або від того, що ми не зробили. Останній підхід є не тільки більш поважних, але і з більшою ймовірністю допоможе дітям стати думаючими людьми.

Причиною того, що похвала може працювати в короткостроковій перспективі полягає в тому, що діти бажають нашого схвалення. Але перед нами постає відповідальність: не використовувати цю залежність для власної зручності. «Молодець!» Якраз приклад того, як ця фраза робить наше життя легшим, але при цьому ми користуємося залежністю своїх дітей від похвали. Діти також відчувають, що це маніпуляція, хоча не можуть пояснити те, як це працює.

2. Створення «похвальних» наркоманів.
Звичайно ж, не всяка похвала розрахована на те, щоб контролювати дитячу поведінку. Іноді ми хвалимо дітей просто тому, що радіємо їхнім вчинкам. Втім, незважаючи на те, що похвала іноді працює, до неї необхідно дуже уважно придивитися. Замість того, щоб зміцнити в дитині відчуття власної гідності, похвала може зробити його ще більш залежним від нас. Чим більше ми говоримо: «Мені подобається, як ти ...», або «Добре зробив ...», тим менше вони вчаться формувати власні судження, і тим більше діти звикають покладатися тільки нанаші оцінки, на наші думки про те, що таке добре і що таке погано. Все це призводить до односторонньої оцінці дітьми своїх слів. Вірними будуть вважатися лише ті, що викличуть у нас посмішку або отримають наше схвалення.

Мері Бадд Роу (Mary Budd Rowe), вчений з Університету Флориди, виявила, що студенти, яких хвалили не економлячи їх викладачі, були менш упевнені в своїх відповідях і більш схильні до того, щоб використовувати запитливо інтонацію в своєму голосі ( «Ем, сім ? »). Вони, як правило, швидко відступали від своїх ідей, як тільки дорослі не погоджувалися з ними. Вони були менш схильні як до завзятості у вирішенні складних завдань, так і в тому, щоб поділитися своїми ідеями з іншими студентами.

Коротше кажучи, «Молодець!» Ні в чому не переконує дітей, і в кінцевому рахунку, робить їх більш уразливими. Може навіть виникнути порочне коло: чим більше ми будемо хвалити, тим більше це буде дітям потрібно, тому ми будемо хвалити їх ще більше. Сумно, але деякі з цих дітей виростуть у дорослих, які також потребуватимуть тому, щоб хто-небудь погладив їх по голівці, і сказав їм, що вони все зробили правильно. Звичайно, ми не хочемо такого майбутнього для своїх дочок і синів.

3. Крадіжка дитячого удовольвствія.
Разом з тим, що може виникнути залежність, є ще одна проблема: дитина заслуговує право отримувати удовольвствіе від власних досягнень, відчувати гордість за те, що він навчився робити. Крім того, він заслуговує право самостійно вибирати, які почуття випробовувати. Адже кожного разу, як ми вимовляємо «Молодець!», Ми говоримо дитині, що він повинен вважати і як себе почувати.

Звичайно, бувають випадки, коли наші оцінки до місця, і наше управління необхідно (особливо малюкам і дошкільнятам). Але постійний потік оціночних суджень не є ні корисним, ні необхідним для дитячого розвитку. На жаль, ми так до кінця і не зрозуміли, що «Молодець!» Є такою самою оцінкою, як і «Ай-ай-ай, як погано!». Найхарактернішою ознакою позитивного судження є не те, що воно позитивне, а то, що воно судження. А люди, в тому числі і діти, не люблять, коли їх судять.

Я ніжно люблю моменти, коли у моєї дочки щось виходить зробити в перший раз, або вона зробила щось краще, ніж будь-коли робила раніше. Але я намагаюся не піддаватися «безумовному рефлексу», і не кажу «Молодець!», Тому що я не хочу зменшити її радість. Я хочу, щоб вона раділа разом зі мною, а не дивилася на мене, намагаючись побачити винесений мною вердикт. Я хочу, щоб вона вигукнула «Я зробила це!» (Що вона часто і робить), замість того, щоб невпевнено питати мене «Ну як? Добре?".

4. Втрата інтересу.
З «Добре намальовано!» Можуть вийти діти, які малюватимуть лише до тих пір, поки ми будемо дивитися (як вони малюють) і хвалити. Як, попереджає Ліліан Кац, одна з спеціалісток в галузі дошкільної освіти, «діти будуть щось робити лише до тих пір, поки ми будемо звертати на це увагу.» Справді, вражаючий обсяг наукових досліджень показав, що чим більше ми будемо винагороджувати людей за те, що вони роблять, тим більше вони будуть втрачати інтерес до того, що вони повинні будуть зробити, щоб отримати нагороду. І зараз ми говоримо не про читання, малюванні, мисленні і творчості, зараз ми говоримо про добру людину, і чи зможе морозиво, наклейки або «Молодець!» Сприятиме його створення.

Зухвала занепокоєння дослідження було проведено Джоан Грусеч в Університеті Торонто: меленікіе діти, яких часто хвалили за прояви щедрості, як правило, були в повсякденному житті трохи менш щедрими, ніж інші діти. Кожен раз коли вони чули «Молодець, що змінився» або «Я так пишаюся, що ти допомагаєш людям», їм ставало все менш цікаво ділитися або допомагати. Щедрість стала розглядатися не як самоцінний вчинок, а як спосіб знову домогтися уваги дорослого. Вона стала засобом для досягнення мети.

Мотивує чи похвала дітей? Звичайно. Вона мотивує дітей на те, щоб отримати похвалу. На жаль, часто за рахунок любові до того дії, яке в підсумку і викликало похвалу.

5. Знижується кількість досягнень.
«Молодець!» Може не тільки потихеньку руйнувати незалежність, удовольвствіе і інтерес, воно может також заважати дитина добре виконувати свою роботу. Вчені виявили, що у дітей, яких хвалили за виконання творчого завдання, як правило, відбувається затикаючи у виконанні наступного тверческого завдання. Діти ж, яких не хвалили після виконання першого завдання, цих труднощів не відчували.

Чому ж так відбувається? Частково тому, що створюється тиск на дитину «продовжуй бути молодцем», яке якраз і заважає виконанню творчого завдання. Наступною причиною стає зниження інтересу до того, що вони роблять. А також діти перестають йти на ризик, обов`язковий елемент творчості: раз почавши думати про те, як би батьки продовжили про них добре говорити, вони будуть і далі це робити.

Взагалі, «Молодець!» - це пережиток напрямки в психології, яке зводить все життя людини до видимого і измеряемому поведінки. На жаль, цей підхід ігнорує думки, почуття і цінності, які лежать в основі поведінки. Наприклад, дитина може поділитися бутербродом з одним з різних причин: тому що він хоче, щоб його похвалили, або тому, що він не хоче, щоб інша дитина голодував.
Хвалячи за те, що він поділився, ми ігноруємо різноманітність рушійних мотивів. Гірше того, це працює спосіб коли-небудь зробити з дитини, мисливця за похвалою.

Одного разу ви почнете бачити похвалу такою, яка вона є, (і що через неї відбувається), і якщо після цього, ви побачите хоч найменший оцінне очікування, прокльовується у батьків, це справить на вас таке ж враження, як і поскребиваніе нігтями про шкільну дошку. Ви почнете вболівати за дитину і, щоб на своїй шкурі дати вчителям і батькам відчути смак власної лестощів, повернетесь до них і скажете (таким же солодким голосом), «Молодці, що похвалили!».

Проте від цієї звички не так то легко позбутися. Припинення хвалити дітей, може здатися незвичним, принаймні спочатку-може виникнути думка, що ви стаєте сухий і манірною, або що ви постійно утримуєте себе від чогось. Але незабаром до нас доходить: ми починаємо хвалити більше, лише тому що це у нас є потреба, в щоб це говорити, а не тому, що дітям це потрібно чути. Всякий раз, коли ви розумієте, що це так, необхідно переглянути свої дії.

У чому дійсно діти потребують, так це в безумовній підтримці і безумовної любові. Це не просто зовсім інша, ніж похвала, це протилежність похвали. «Молодець!» - це умова. І ми відмовляється від уваги, визнання і схвалення заради того, щоб наші діти стрибали через обруч і прагнули робити речі, які дають нам удовольвствіе.

Ця точка зору, як ви встигли помітити, дуже відрізняється від критики, спрямованої в бік людей, багато і легко роздають дітям схвалення. Їх рекомендації полягають у тому, щоб ми стали більш скупі на похвалу і вимагали від дітей, щоб вони її «заслужили». Але реальна проблема не в тому, що діти розраховують цілими днями отримувати похвалу за все, що вони роблять. Проблема в тому, що нас провокують на те, щоб ми навішували ярлики, управляли дітьми за допомогою нагород, замість того, щоб дати їм пояснення та допомогти розвинути необхідні навички і зміцнити самооцінку.

Так що ж є альтернативою? Все залежить від ситуації, але щоб ми не вирішили сказати натомість, необхідно запропонувати щось связаное зі справжньою прихильністю і любов`ю, саме для дитини, ніж для його справ. Коли безумовна підтримка увійде в наше життя, без «Молодець!» Вже можна буде обойтісь- а коли її ще немає, «Молодець!» Допомогти і не зможе.

Якщо ми розраховуємо за допомогою похвали за хороший вчинок, зробити так, щоб дитина перестала вести себе погано, то ми повинні розуміти, що навряд чи це буде працювати довго. І навіть якщо це спрацює, ми реально не зможемо визначити: це дитина зараз «управляє собою», або було б точніше сказати, що це похвала управляє його поведінкою. Альтернатива цьому - заняття з дитиною , з`ясування можливих причин такої поведінки. Можливо нам доведеться переглянути власні вимоги, а не просто знайти спосіб, як змусити дітей слухатися. (Замість використання слова «Молодець!», Яке змусить чотирирічку сидіти тихо протягом усього заняття або сімейної вечері, можливо варто було б запитати себе: чи розумно очікувати такої поведінки від дитини).

Також нам потрібно, щоб діти брали участь в ухваленні рішень. Якщо дитина робить щось, що заважає іншим, то потрібно сісти поруч з ним і запитати: "Як ти думаєш, чи зможемо ми знайти вихід з цієї складної ситуації?". Ймовірно, це буде набагато ефективніше загроз або хабарів. Цей спосіб також допоможе дитині навчитися справлятися з проблемами і покаже йому, як нам важливі його думки і почуття. Звичайно, цей процес вимагає часу, таланту і мужності. Коли дитина поводиться, відповідно до наших очікувань, ми кидаємо йому: «Молодець!». І воно не містить нічого, що допомогло б пояснити причину того, що «роби, щоб" набагато більш популярна стратегія, ніж «попрацюй над».

І що ж ми можемо сказати дитині, коли він зробить щось дійсно вражаюче? Розглянемо три можливих варіанти:

* Ми не скажемо нічого.
Деякі вважають, що хорошу поведінку обов`язково має бути «підкріплено», тому що в глибині душі вони вірять, що це могло бути просто вдалим збігом обставин. Якщо в дітях з самого початку закладено зло, тоді так, щоб стати хорошими, вони потребують штучної причини (а саме, отримуючи словесне винагороду). Але якщо цей цинізм не обгрунтований, (а багато досліджень показують, що це так), то похвала не так вже й необхідна.

* Скажіть, що ви бачите. Просте, безоціночне висловлювання ( «Ти сам надів черевик» або навіть «Ти зробив це») покажуть дитині, що ви це помітили. Воно також дозволить йому пишатися тим, що він зробив. Також в деяких випадках має сенс більш детально описати побачене. Якщо ваша дитина малює картину, ви можете дати йому зворотний зв`язок (безоціночну) про те, що ви бачите: «Які величезні гори!» «О как ти сьогодні багато використовував фіолетовою фарби!»

Коли дитина проявить турботу або щедрість, ви можете обережно звернути його увагу на те, яке враження справили його дії на людину : «Подивися на обличчя Абігейл! Здається, вона дуже щаслива, що ти дав їй шматочок свого бутерброда! »Це разюче відрізняється від похвали, де акцент ставиться на ваші почуття пов`язаних з цим вчинком.

* Говоріть менше, питайте більше.
Питання навіть краще опису того, що ви бачите. Чому б не запитати у дитини, що він думає про своє малюнку, замість того, щоб самим розповідати про те, яка частина малюнка вас найбільше вразила? Запитуючи «Яка частина малюнка далася найважче?» Або «Як ти здогадався, якого розміру намалювати фут?», Ви швидше за все підживити його інтерес до малювання. Сказавши «Молодець!», Як ми з`ясували, можна отримати прямо протилежний ефект.

Це не означає, що шкідливі все компліменти, всі подяки, всі вирази захоплення. Ми повинні усвідомлювати, що нами рухає, коли ми вкладаємо той чи інший сенс в наші слова (щире вираження захвату краще сильного бажання управляти майбутнім поведінкою своєї дитини) також добре, як і те, якого ефекту ми збираємося досягти. Чи допомагають наші реакції дитині в тому, щоб він відчув контроль над своїм життям, або він буде постійно озиратися на нас в пошуках підтримки? Чи допомагають вони йому більше радіти тому знання, що все що він робить, це саме те, що йому потрібно, або перетворять його на щось, що хоче тільки одного - щоб його погладили по голівці.

Відео: Духовність, процвітання і багатство. лекція 1

Не так важливо пам`ятати нову послідовність дій, як важливо, зберігати в свідомості образ того, якими ми хочемо бачити своїх дітей в далекому майбутньому, і спостерігати за ефектом, які надають наші слова. Погана новина полягає в тому, що використання позитивного підкріплення не так вже й позитивно. Хороша ж новина в тому, що вам більше не потрібно оцінювати своїх дітей для того, щоб заохотити їх.

Запис П`ять причин перестати говорити «Молодець!» Вперше з`явилася Роза Життя.