Zimbra: установка і перші враження

Відео: Zimbra.avi

Сервер Zimbra працює під GNU / Linux і Mac OS X. Сьома версія орієнтована на 64 біта: все бінарні збірки для 32-х розрядних ОС визнані застарілими. Очевидно, розробники не бачать особливого сенсу і в старих дистрибутивах, тому для Debian 5, Fedora 11 і RHEL 4 оголошені застарілими всі варіанти Zimbra. Відповідно, користувачеві залишений вибір з настановних пакетів для 64-х розрядних RHEL 5/6, Ubuntu 8.04 / 10.04 LTS, SLES 10/11 або Fedora 13 (Debian 6 в цьому списку немає). Крім того, під свій дистрибутив можна адаптувати один з існуючих бінарних варіантів, а також ніхто не відміняв можливість складання системи з вихідних кодів. Для написання статті я зробив тестову інсталяцію на базі CentOS 6.2 x86_64, скориставшись бінарної складанням з офіційного сайту Zimbra для шостої версії Red Hat Enterprise Linux. В принципі, процес установки простий і детально описаний в документації. В інтернеті легко знайти статті та дискусії про те, як це робиться для різних дистрибутивів. Консольний інсталятор вимагає від користувача прочитати ліцензійну угоду, вибрати встановлювані сервіси, а потім налаштувати мінімально необхідні параметри за допомогою простого текстового меню (обов`язково потрібно вказати пароль адміністратора). У результаті повинна вийти багатофункціональна система колективної роботи, встановлена в каталог / opt / zimbra.

На практиці довелося зіткнутися з декількома «підводними каменями». З одного боку, дрібні недоладності «коробковий» продукт не фарбують, але з іншого - потрібно враховувати, що CentOS - це не зовсім Red Hat (можливо, в оригіналі все пройшло б «без сучка і задирки»).

Отже, перед запуском інсталятора потрібно записати мережеве ім`я комп`ютера (в CentOS воно вказується в / etc / sysconfig / network) в файл / etc / hosts (формат: dP-адрес):

# Cat / etc / hosts | grep z7
10.31.1.46z7.local local

Скрипт установника (install.sh) знаходиться в корені інсталяційного каталогу Zimbra. Для «не оригінальною» ОС потрібно додати параметр --platform-override:

# ./install.sh --platform-override

Інсталятор сам перевірить наявність необхідного встановленого ПЗ і, якщо чогось не вистачатиме, перерве роботу:

Checking for prerequisites ...
FOUND: NPTL
FOUND: sudo-1.7.4p5-7
FOUND: libidn-1.18-2
FOUND: gmp-4.3.1-7
MISSING: /usr/lib/libstdc++.so.6
Checking for suggested prerequisites ...

FOUND: sysstat
FOUND: sqlite
### ERROR ###
One or more prerequisite packages are missing.
Please install them before running this installer.
Installation cancelled.

В даному випадку в каталозі / usr / lib не виявилося вашої бібліотеки libstdc ++ (так як система 64-х бітна, бібліотека лежить в каталозі / usr / lib64). Довелося створювати символьне посилання:

# Ln -s /usr/lib64/libstdc++.so.6 /usr/lib/libstdc++.so.6

Наступна помилка виникла на етапі ініціалізації сервісів і була пов`язана з використанням sudo:

Tue Apr 3 15:05:45 2012 *** Running as zimbra user: / opt / zimbra / libexec / zmldapinit
sudo: sorry, you must have a tty to run sudo
...
IO :: Socket :: INET: connect: Connection refused at / opt / zimbra / libexec / zmldapinit line 137.

Для виправлення ситуації потрібно було закомментировать рядок "Default requiretty» в файлі / etc / sudoers.
У моїй інсталяції CentOS вже був встановлений Postfix, тому його довелося відключити - щоб він не займав 25 порт і не заважав Postfix, вбудованому в Zimbra. І остання проблема виявилася вже після установки: пошта не хотіла вирушати, так як в системі не виявилося утиліти file:

# Yum install file

Створення профілю загального доступу для портфеля

Що стосується DNS, то для експериментів і локальної доставки пошти модифікувати його немає необхідності. Якщо ж потрібно, щоб поштова система працювала в інтернеті, то в корпоративний DNS або DNS-сервер провайдера потрібно внести записи відповідного типу (MX, а зазвичай ще A і PTR), що вказують на сервер Zimbra. Зрозуміло, потрібно бути володарем доменного імені і «реального» IP-адреси. Втім, тут можуть бути різні варіанти - універсального рецепту немає.

перші враження

Веб-інтерфейс адміністрування щойно встановленої системи доступний по протоколу HTTPS на порту 7071. Правда, в CentOS за замовчуванням вельми «суворо» налаштований міжмережевий екран, тому в iptables довелося додати необхідні дозволи (/ etc / sysconfig / iptables), щоб, наприклад, побачити сторінку аутентифікації (і все інше теж було заборонено). Далі, використовуючи кнопку «Створити» на сторінці «Адреси - Облікові записи», можна додати користувача, ввести його облікові дані і призначити йому пароль.

Доступ до клієнтського інтерфейсу за замовчуванням здійснюється по протоколу HTTP на стандартний 80-й порт (якщо потрібно HTTPS, можна включити і налаштувати). Веб-інтерфейс користувача дозволяє включати вкладки для роботи з електронною поштою, адресною книгою, календарем, завданнями та портфелем, що містить створені в Zimbra документи та інші компоненти для завантаження. Є також спеціальна вкладка, на якій со-Брани доступні для користувача настройки, і розділ з агрегацією і відображенням інформації, що надходить з соціальних мереж (Facebook, Twitter, Socialist, Digg).

Перше знайомство з інтерфейсом Zimbra створює дуже сприятливе враження. Все виглядає так, що організація, встановивши Zimbra, отримує не тільки повнофункціональну поштову систему, але і власні «кишенькові» аналоги найбільш затребуваних онлайн-сервісів, таких як пропонує, наприклад, Google.

Хочете отримати більш детальну інформацію по установці і роботі з Zimbra, тоді обов`язково відвідайте блог сисадміна (https://blogsisadmina.ru). Крім цього, на даному блозі Ви зможете знайти всю саму вичерпну інформацію, що стосується операційної системи Windows, і ближче познайомитися з безліччю корисних програм, які значно розширять функціональність вашого ПК і дозволять підвищити продуктивність вашої роботи!

Наука і техніка