Просте в складному - просте і складне в стосунках і в родині

Любов - складно, сім`я - складно, зрозуміти один одного - складно, вибудувати добрі стосунки - ще складніше. Де воно просте в складному світі, і самому по собі, і в тій його частині, що стосується нашого життя: в сім`ї, у відносинах з людьми і таке інше?

Може, пані та панове, ми занадто все ускладнюємо, а потім самі починаємо блукати в цьому лабіринті складнощів, не знаючи де вихід? Чи не бачимо просте в складному?

А якщо складне спростити, відкинувши все зайве і не суттєве?
Без примітивізму, звичайно. Давайте, побачимо просте в складному: в складних відносинах і проблемах сім`ї і життя, наприклад:

Любов - це стійке душевне і тілесне потяг чоловіка і жінки один до одного.

Сім`я - це спільне життя під одним дахом. (ЖИТТЯ, а не мука.)

Відносини в родині - взаємоповага, взаімозабота, взаємовідповідальність і любов (визначення любові, дивіться вище).

Розуміння - це коли вмієш поставити себе на місце іншого, і побачити як йому.

Зрада - це зрада. І тільки Ви можете вирішити, пробачити її чи ні.
І так далі і тому подібне.

По-моєму, чим більше ми будемо городити теорій життя, чим більше будемо навішувати нюансів на ОЧЕВИДНІ істини, тим більше будемо створювати собі в житті проблем.

А потім, героїчно їх долати, не бачачи просте в складному, яке створили самі, на свою голову.

Чи не напускає ми спеціально складності, таємничого туману, на всі ці життєві явища життя, ЩОБ ВИПРАВДАТИ САМИХ СЕБЕ !?

Свою нелюбов, або нездатність любити, своє небажання жити сім`єю, свій егоїзм і хворі амбіції, своє безвілля, свою невгамовну лінь, свою дурість, і інше.

Як ви думаєте? Чи треба намагатися бачити просте в складному? Або нехай буде все як є, від гріха подалі?